Любі друзі!

З Ніною Горик

    Сьогодні в Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки відбулась незвична, чудова зустріч із поетами України та Білорусі. На ній були присутні: Ніна Горик - поетеса, член Національної спілки письменників України, Василь Гей - поет, голова Волинської спілки письменників, а також поетеса, перекладач - Олена Криштальська. Булоруська поезія була представлена такими чудовими постатями як: Миколи Синкевич, Олексій Філатов, Ярина Дашина. 

Письменники України та Білорусі

Всі ці талановиті люди презентували нам дві книги-переклади: "Берестейське багаття" (українською мовою) та "Думи і пісні з Волині" (білоруською мовою).  

З Василем Геєм

     Атмосфера під час спілкування була дуже невимушеною, надзвичайно теплою. Цікаво було почути вживу звучання одних і тих же віршів білоруською та українською. Обидві мови дуже красиві і цікаві. Ми почули чимало цікавих житейських історій із уст білоруських гостей, їм дуже подобається Україна, наш народ, традиції і мова, наші письменники. Недивно, що спільна робота цих творчих неординарних особистостей, людей з Великої літери знайшла відображення у таких двох чудових збірниках поезії. 

  По закінченню презентації, усі бажаючі мали змогу особисто поспілкуватись з іменитими майстрами пера, взяти автограф, сфотографуватись. Цей шанс я не пропустила, і сподіваюсь, для нашого клубу журналістики ця зустріч стане дуже корисною. Цікаво було розмовляти з Ніною Петрівною, Підгайцівська школа для неї - це за її словами: "Місце, яке запам'ятається назавжди" . Приємно було це чути з уст такої великої жінки, талант якої заворожує і не залишає байдужим. Зустріч пройшла чудово і сподіваюсь, вона буде не останньою, і члени редколегії знову будуть  присутні на таких заходах. 

Катерина ШКЛЯРУК 

Макс Кідрук "Твердиня"

Із моменту презентації "Бота" пройшов майже рік. За цей час пролетіло чимало хмар над Києвом, потяги порозвозили тисячі заробітчан по країнам близького зарубіжжя, а Максим Кідрук протягом року катався Україною з презентацією першого українського технотрилера. А паралельно писав щось якісно нове й масштабніше - психотрилер "Твердиню".

Письменник уміє підігріти читацький інтерес - від публікацій у соцмережах уривків із книги до чи не щоденного "звітування" переважно у ФБ про стан написання книги. Тож ажіотаж і рейтинги книги від її появи в Книгарні "Є" цілком зрозумілі (перший тиждень продажів "Твердиня" займала 12-13 позицію).

Дія книги відбувається в Перу, у лісах Мадре-де Діос, куди п'ятеро студентів (українець, росіянин, американець, японка та чех) вирушають на пошуки твердині Паїтіті, що належала давній цивілізації. Однак натомість потрапляють у полон до сучасних мешканців цитаделі.

Найперше, на що звертаєш увагу - це закінчення глав. Саме останні речення, а то й слова наприкінці розділу запускають читачу мурашки під шкіру, змушують його перегортати сторінку знову і знову. Нам невідомо, що станеться з героями, але письменник спеціально прямо чи опосередковано говорить - з джунглів повернуться не всі. І що насправді дико - це те, що думаєш, що стовідсотково не повернеться той чи той, а насправді...

Мова автора не простоювала без діла, як байк взимку. Поряд із шикарними порівняннями й метафорами, на кшталт такої: "Хащі не мовчали. Вони дихали: боязкими, ледве чутними схлипами, немов беззахисна жінка, ув’язнена в темній кімнаті з маніяком" також траплялись досить дивні, однак це був не просто набір неординарних порівнянь - це вже стильова манера автора. Саме по таким речам через декілька десятків років студенти й школярі будуть розрізняти стиль Макса поміж писань інших метрів пера.

У передньому слові Галина Пагутяк (яку я дуже і дуже поважаю) влучно зазначила про вплив на людину незвичних обставин. Це дійсно так. Показавши на початку героїв у пересічних, звичних для них умовах, письменник далі ставить їх в такі ситуації, де не просто проявляється сутність таких персонажів як американець Грем, а показується динаміка змін - Левко еволюціонував до невпізнання. Це те, чого було дуже мало у "Боті" - еволюція образу. Чудово!

Хоч обсягом книга чимала, однак тримає в напрузі (принаймні, мене тримала) приблизно до 563 сторінки (текст роману закінчується на 581). А далі - я був просто розбитий. Попередні 563 сторінки пройшли на одному диханні! Книгу таким обсягом менш, ніж за тиждень, ніколи не читав. Та де там - іншу я б мучив тижні зо два мінімум. А тут - геть проковтнув. Рівно 563 сторінки. Чому так? Тому що далі "...щось заглючило на Небесах...". Стало геть нецікаво - адже фінал був дуже схожа на закінчення "Бота" - пів-ВМФ США прийшло на місце події, щоб встановити контроль. Це абсолютно зіпсувало всі попередні 563 сторінки враження. На жаль.

Однак не читати таке не можна. Заради тих майже 166 500 слів, за якими сльози і страх, морок і таємниці, кохання і ревнощі, смерть і самопожертва - я б знову і знову купив і прочитав би найбільший і найкращий на сьогодні роман Макса Кідрука. Дякую за цю чудову річ!

Про "Твердиню" у блозі Валерія Пузіка

Одне з численних інтерв'ю з автором "Бота" і "Твердині"

Макс Кідрук "ТВЕРДИНЯ"

             Дорогі наші "Шакапісти"

   Редколегія клубу журналістики вітає вас із початком навчального року! Бажаємо вашій команді творчих успіхів, удачі, побільше креативу в житті та роботі. Тренерам хочемо побажати великого терпіння, відмінного навчання в рамках польського проекту, бути здоровими та завжди долати життєві труднощі, використовуючи неординарні підходи та рішення! Ми сподіваємось, що наші клуби будуть і надалі співпрацювати і переймати досвід одне одного! Удачі вам, друзі!!! 

З 1 ВЕРЕСНЯ, ДРУЗІ!

  Ось ми знову перегортаємо чергову сторінку шкільного життя. Починаємо новий навчальний рік. Для когось він стане у нашій школі останнім, а для когось - ПЕРШИМ! Та ми впевнені, для всіх - незабутнім! 

       Кажуть, що школа - це лише етап у нашому житті, та повірте, це набагато більше.  З роками навчання в ній, вчителі стають близькими друзями, добрими порадниками, вони стають людьми, без яких було б дуже важко у цьому світі. Вони як ніхто інший знають що нам потрібно, з якими проблемами ми зіштовхуємось, роблячи невпевнені кроки у життя, і підтримують нас, попри все. Саме в школі ми знаходимо багато друзів, які стають невід'ємною частиною нас. З ними весело, незабутньо і просто класно! 

Тут ми навчаємось, відкриваємо для себе життя у всіх його багатогранних проявах. Саме тут робимо помилки, здобуваючи досвід, перемагаємо, досягаємо маленьких успіхів. Хоч насправді, кожне наше досягнення - це величезна праця і терпіння. Школа - це цілий світ, наповнений безліччю подій, людьми, кожен з яких має власну думку, прагнення, бажання, але разом ми складаємо одне ціле. 

Цінуйте шкільні роки, бо вони пролетять так швидко, що ви й не встигнете ними насолодитись. А з роками будете лише згадувати, як добре було у рідній школі. Тож не марнуйте ні хвилини, живіть, навчайтесь, бо знання - це велика сила! І головне, в будь-яких ситуаціях - залишайтесь справжніми людьми. 

А нашим дорогим вчителям, редколегія журналу бажає міцного здоров'я, величезного терпіння, завжди бути усміхненими, веселими. Нехай щодня, переступаючи поріг своєї школи, ви ставатимете щасливими. Нехай буденні клопоти, шкільна робота не стануть приводом для суму. Ми так любимо, коли ви даруєте нам свою посмішку, робіть це частіше!

Друзі! Редколегія Шкільного вісника бажає вам хорошого навчального року, лише відмінних оцінок, нових досягнень та хорошого настрою!