Голос зболеного серця

Щемним болем відлунює у серці кожного траурна мелодія пісні «Пікардійської терції», під тривожне звучання якої майданів ці прощались з Небесною сотнею…

Відійшли у вічність найсміливіші – патріоти, вірні сини України. Їх жорстоко вбито за те, що були небайдужими, що не схотіли миритись з несправедливістю, неправдою, цинізмом, корупцією. ..

Майдан поринув у глибокий смуток за своїми побратимами. Тисячі лампадок, оберемки живих квітів – остання шана полеглим за світле майбутнє мільйонів українців.

  Алея Слави, вулиця Героїв Небесної Сотні портрети в тернових віночках, сльози матерів, голосне «Слава Героям!», «Герої не вмирають!..» І домовини., домовини, домовини… Все це ніколи не зітреться з пам’яті українців.

  Це закарбовано навічно! Рубцюються серця, сивіють передчасно матері, втирають скупі чоловічі сльози батьки, дають клятву друзі-побратими…

  А мільйони українців подумки переглядають все, чим жили останні три місяці, і картають себе за те, що не попередили, не передбачили це національне лихо, не зробили все необхідне, щоб запобігти горю.

  Україна в жалобі, бо не може змиритися із сотнями безневинних жертв. «Як можна було бездумно стріляти у ці світлі очі сімнадцятилітніх, двадцятилітніх, п’ятдесятилітніх?!» І не знаходиться відповіді!

  Молімося ж, брати-українці, за душі безневинно убитих синів наших!

Галина РАДЧЕНКО

Герої не вмирають!

  Плаче зажурене небо, в  скорботі схилились прапори, вшановує Волинська земля  своїх Героїв, проводжаючи їх в останню путь..  Впродовж всього дня люди приносять квіти, вінки та лампадки до плакату, на якому зображені портрети загиблих на Майдані. «Сьогодні я прийшов сюди, щоб вшанувати тих, хто віддав життя за свободу», - пояснив чоловік, що приніс вінок до символічного знаку.

  22 лютого у Свято - Троїцькому кафедральному соборі  відбулась панахида за загиблим Сергієм Байдовським з  м. Нововолинськ, який загинув від вогнепального поранення 20 лютого 2014 року, йому було лише 23 роки… Провести в останню дорогу земляка прийшло біля 10 тисяч людей, всіх не байдужих  не вмістив ні храм, ні соборна площа. Хода рушила до межі міста, звідки Сергія повезли ховати у Нововолинськ. Люди кричали: «Сергій – герой!», « Слава Героям!», «Герої не вмирають!»

  23 лютого у Луцьку поховали 21 – річного юнака  Василя Мойсея, який загинув від поранення у серце снайперською кулею 20 лютого 2014 року  на Майдані в Києві. Після панахиди відбулася хода до "Меморіалу". В ній взяли участь понад 20 тисяч людей. Вони скандували:     "Василь - Герой України", "Слава Україні! Героям Слава!" та співали Гімн України. На "Меморіалі" священнослужителі на чолі з митрополитом Михаїлом провели службу. Виступили побратими, які розповіли про те, що Василь був справжнім українцем, ще до подій у Києві був активістом Ківерцівської міської організації ВО «Свобода». Опісля, тіло Василя   віднесли до місця, де облаштують пам'ятний знак Героям Майдану - зліва від стели "афганцям". Тут під вигуки "Слава" та постріли гармати поховали Василя Мойсея, вбитого снайпером на Майдані.            

Ольга ГАНУЩАК

Мамо, Я-екстреміст!

Нас вчора травили газом,

Та я не боявся впасти - у мене тепер є вісь.

Мамо, я - екстреміст!

Бо брат мій, що прагнув волі,

Стояв на морозі голим, та поглядом линув ввись.

Мамо, я - екстреміст,

Вдихаю дими Майдану,

Життя своє, Богом дане, гартую під кулі свист.

Мамо, я - екстреміст,

І шляху назад не буде,

Бо в моїх пробитих грудях гуркоче, мов грім -"Борись!".

Мамо, я - екстреміст,

Я кров'ю cкропив землицю,

Вірю - мені проститься завтра, а чи колись.
Мамо, я - екстреміст,
Я вже не боюся смерті.

Війна потребує жертви. Рідна моя, молись !!          

Наталія КРІСМАН