Шевченківські кросворди

У шаленому вирі нашого життя, нам так рідко вдається приділити краплю часу на те, що дійсно оживляє нашу душу; часу на себе справжню.

Кожен з нас має чимало проблем і турбот за якими зовсім не видно того, що ми дійсно хочемо, воно десь далеко – здавалося б, у нездійсненому майбутньому. Тому кожен з нас обирає сам – марно плекати надії чи шукати шляхи їх реалізації.

11 березня я побувала на презентації збірки кросвордів Надії Зозулі, яка була приурочена до 200-ї річниці народження

Т. Г. Шевченка. Це чудова людина, жінка, ненька, яка подарувала мені та усім присутнім у залі частину душі, частину себе.

Складання кросвордів для Надії Олександрівни стало своєрідною віддушиною, цікавою неординарною справою, за якою можна побути наодинці зі своїми думками і відгородитись від цього метушливого світу. Свій перший кросворд вона склала у 1980-му році. Каже, що є кросворди,які виринають з уяви разом із найменшими дрібницями відразу, а є ті, над якими доводиться посидіти. На сьогодні друком вийшло 185 кросвордів із 230-ти. Збірка «Шевченківські кросворди» наповнена безліччю цікавих і непростих запитань, які є ключами для розв’язання кросворду. Щоб відповісти на них, потрібно дуже добре знати біографію Кобзаря, історію його творчості і тексти творів, тому водночас ця збірочка спонукає до вдосконалення своїх знань про Тараса Шевченка. Кожен із вміщених кросвордів має власну історію виникнення, розвитку, не схожу на всі інші. Кожен малюнок, що розміщений по центру, Надія Олександрівна малює власноруч, чому дивується багато майстрів журналістської справи, адже володіючи новітніми технологіями це можна було б зробити простіше. Проте, виводити візерунки, тримаючи олівця в руках не теж саме, що працювати з комп’ютером. З кожним дотиком до паперу серце підказує як зробити краще, цікавіше. Людина мусить відчувати на дотик те, що вона робить, бути одним цілим із своєю роботою і тоді, це буде дійсно шедевр. Відкривши цю збірку, ми з легкістю зможемо переконатись, що тільки людина, котра має велике серце, тонку душу здатна створити таку чудову річ.

Особливу роль у житті Надії Олександрівни відіграє газета «Волинь», яка друкувала її роботи. Дорогою для серця людиною є Мирон Олександрович, який свого часу вів на шпальтах цієї газети рубрику «Поле чудес» і був поціновувачем роботи автора та її таланту. Власне збірка – це подарунок доньки – Світлани Зозулі до жіночого весняного свята - 8 березня. Вона зробила мрію своєї мами реальністю і додала їй цим нових сил і натхнення.

Слухаючи розповідь Надії Олександрівни я зрозуміла, що це не просто захоплення – це частина її самої. І коли дивишся людині в очі і бачиш у них радість, тепло, то розумієш, що зовсім небагато треба для щастя. Просто потрібно встигати у цьому шаленому вирі життя робити те, що зігріває душу навіть у най похмуріший день.

Спасибі Надії Олександрівній за чудову можливість відкрити для себе світ Шевченка по-новому, зрозуміти, що потрібно творити серцем і тоді обов’язково всі мрії здійсняться. Адже мріяти ніколи не пізно!

Від душі бажаю вам творчої наснаги, міцного здоров’я, сонячних днів і з нетерпінням чекатиму виходу в світ чергової Вашої роботи, яка, я впевнена, не залишить байдужими чимало людей.       

Катерина ШКЛЯРУК